Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Сегодня расскажу вам, как я купил кокаин и зажигал с ним всей своей обторканой семьей.
Паршивая участь, да и только.
Началось все с того, что я отправился на улицу, чтобы раздобыть свою следующую закладку. Знаете, это как своего рода поиски сокровища, только вместо карты у тебя есть контакт наркоторговца, который всегда готов принести тебе дозу счастья.
Оказавшись в подъезде, я нашел своего дилера и кивнул ему в знак приветствия. Он протянул мне белый пакетик с порошком и сказал: "Счастливого путешествия!". Внутри пакетика спряталась моя новая доза кокаина. Этому ничего не подобное бодрящее вещество всегда создавало в моей голове невероятные картины, словно я попал в сумасшедший калейдоскоп.
Зная, что семья не поддерживает мою страсть к запрещенным веществам, я аккуратно спрятал пакетик в своем ботинке и вернулся домой. Они и так считают меня балдой, зачем им еще один повод для осуждений? Но в этот раз я решил попробовать сделать все иначе.
|
Вечером я собрал всю семью вместе и предложил им игру. Называлась она "Счастливая спичка". Я достал коробок спичек и сказал, что у каждого из нас есть 10 минут, чтобы придумать афигенный развлекательный номер или историю. Те, кто сделает лучше всех, получат призы.
Я начал первым. Используя свое мастерство актера, я разыграл сцену, где меня осенило и я превратился в звезду рок-н-ролла. На протяжении всего выступления я держал в зубах спичку, что было символом моей зависимости.
Когда я закончил свое представление, настал поворот моего брата. Он подошел ко мне, схватил спичку из моих рук и сказал: "Ты думаешь, я не знаю, что это? Только кокаин да гашиш в твоей голове. Ты – полноценная плюха!". Все присутствующие начали громко смеяться, а я лишь сгоряча обиделся.
Неожиданно моя мама, увидев мои разочарованные глаза, вмешалась и сказала: "Ребят, может быть стоит попробовать другой подход? Каждый из нас стоит на этой сцене и приглашает вас в свой мир. Почему бы нам не открыться и не понять страхи и радости друг друга?"
Даже при всей моей бедной фантазии, идея мамы показалась мне интересной. Мы все решили попробовать.
Как только мама заговорила, она начала рассказывать о своем детстве и как она замечательно проводила время с бабушкой на природе. Ее история была такой теплой и искренней, что все в комнате ощутили ее радость.
Также и брат поделился своими страхами и мечтами. Оказывается, он хотел быть археологом, но боялся, что это не принесет ему стабильности. Спасибо наркотикам за такие искорки разговоров, правда?
А когда подошла моя очередь, я решил пойти рискнуть и открыться перед всеми. Я сказал: "Я – наркоман. Я зависим от кокаина, афганки и других гадостей. Вот почему я предложил вам эту игру – мне нужна ваша поддержка и понимание."
В комнате стало тихо. Все смотрели на меня с удивлением. Но потом моя мама встала и пошла ко мне. Она обняла меня и сказала: "Мы не можем пройти через это за тебя, но мы можем пройти с тобой. Ты не одинок, сынок."
Благодаря этому открытию, мы стали ближе друг к другу. Мы создали свое семейное сообщество, где каждый получил поддержку и понимание. Мы начали искать помощь, посещать группы поддержки и искать пути из этой пропасти.
Теперь, когда я вспоминаю о том светлом вечере, мне становится грустно и одновременно радостно. Ведь наша семья живет долго и счастливо, пусть и борясь с нашими демонами. Ведь настоящая семья – это та, которая поддерживает и любит, несмотря ни на что.
|